Навіщо брухт перетворюють на сміття

07.10.2026, 09:20◉ 02 хвРедакція «ЩО СТАЛОСЯ»

Держава заборонила експорт брухту, щоб зберегти його для металургії, але галузь зупинилася після ударів. Це сировина, яка має ціну, створює робочі місця, приносить податки і валютну виручку, повертає метал у виробничий цикл.

Однак нинішні рішення перетворюють його на непотріб: метал є, а продати його нікому.

У цьому головний парадокс ситуації на ринку. Нам пояснюють, що брухт треба залишити в Україні, бо це стратегічна сировина для вітчизняної металургії. Саме цим аргументом обґрунтовували нульову квоту на його експорт.

Проблема давно вийшла за межі суперечки про експортну політику. Тепер ідеться про те, чи має брухтозаготівельний бізнес економічний сенс.

За сім місяців падіння трохи сповільнилося, але тенденція не змінилася: металургійні комбінати використали близько 0,83 млн тонн брухту проти 0,87 млн тонн за той самий період 2025 року, майже на 5% менше.

На заготівельних майданчиках уже накопичилося до 60 тис. тонн сировини. Ще більше лежить там, де брухт утворюється: на підприємствах, демонтованих і зруйнованих об'єктах, у малого бізнесу і населення.

Контекст

Після запровадження нульової квоти внутрішній попит, заради якого обмежили експорт, не зріс. Навпаки, за перші п'ять місяців 2026 року металургійні підприємства спожили на 7,6% менше брухту, ніж роком раніше, – 604 тис. тонн.

Воєнний фактор ще більше звузив внутрішній збут. Після серії російських ударів зупинилися три основні сталеливарні підприємства, які забезпечували 90% виробництва сталі в Україні. Тобто проблема не лише в тому, що металурги купують менше брухту, а й у тому, що скорочується база його споживання.

Що далі

Однак стратегія має починатися не з гарного визначення, а з балансу. Яким буде споживання через місяць, квартал і рік? Що робити із сировиною, яку ніхто не придбає?