Деталі
Згодом Віктор із сім'єю переїхав до Києва. Син Віталій вступив до Академії муніципального управління (а згодом закінчував магістратуру ТНУ імені В. Нині він захищає Україну в лавах ЗСУ як офіцер однієї з бригад тактичної авіації.
Контекст
«Ми всі були, як сліпі котенята, не знали нічого. А Марфін був дуже яскравий, "радушний" чоловік. Він на пару днів раніше прибув на точку формування і вже все знав: де їдальня, до кого звернутися.
Він давав зв'язок там, де здавалося, що ефір мовчить назавжди, і ніс світло туди, куди приходила темрява війни. Він віддав своє життя, захищаючи вільну Україну та майбутнє своєї онучки, яка народилася у 2025 році.
Що далі
«Це було настільки стабільно професійно, що здавалося, ніби нічого й не трапляється, бо він завжди був поруч. Питань не виникало, - продовжує Михайло. - Стояли якось у Курилівці, знімали хату, там ріс виноград. Ніхто не хотів ним займатися, а Вітя надавив виноградного соку, забезпечував нас усіх ще й вітамінами».
Фатальний удар стався 5 жовтня 2026 року о 18:25. Під час виконання бойового завдання позицію накрив ворожий FPV-дрон. Лише наступного дня, 6 жовтня, о 17:20 засобами наземного роботизованого комплексу (НРК) побратимам вдалося успішно евакуювати тіло полеглого Героя.