Памʼяті старшого сержанта Максима Міщенка

01.11.2026, 09:00◉ 02 хвРедакція «ЩО СТАЛОСЯ»

Як від водія, від нього залежало, чи дістануться бійці до позицій та чи зможуть поранені вибратися з-під обстрілу — Укрінформ.

Памʼяті старшого сержанта Максима Міщенка

Максим Міщенко загинув під час евакуації поранених побратимів на Запоріжжі внаслідок масованої атаки ворожих FPV-дронів. Він не вперше ризикував життям, щоб урятувати інших: ще під час АТО вивозив побратимів з-під ворожого вогню.

Максим народився 28 вересня 1994 року в Кривому Розі. У 1997 році його родина переїхала до Петрового на Кіровоградщині. Змалку хлопець цікавився технікою, любив допомагати батькові ремонтувати автомобіль.

З 2016 року чоловік служив за контрактом у Національній гвардії України та виконував бойові завдання на сході країни. Разом зі старшим братом Дмитром вони проходили службу у 4-й бригаді оперативного призначення.

«З 2016 по 2019 рік виконували завдання на Донеччині як водії гармат, а також чергували в маріупольському аеропорту. Макс брав участь у випробуваннях броньованих машин "Козак" у бойових умовах. За братом було закріплено декілька вантажівок різних типів - вахтівка, шосейна, важкий тягач та бронеавтомобіль.

Деталі

Професіоналізм Максима був не просто вмінням керувати різними машинами. На фронті від водія залежало, чи дістануться бійці до позицій, чи вдасться доставити необхідне, чи зможуть поранені вибратися з-під обстрілу.

Контекст

У 2013 році Максима призвали на строкову військову службу. Згодом він залишився у війську за контрактом. Військова справа поєдналася з тим, що Максим умів і любив робити найкраще, - працювати з технікою.

Зі своєю дружиною Любов’ю вони росли в одному селищі й навчалися в одній школі. Проте їхня історія кохання почалася пізніше, коли Любов уже навчалася в педагогічному університеті в Кропивницькому, а Максим проходив строкову службу.

Що далі

Пізніше Максим продовжив службу в гаубичному артилерійському дивізіоні першої оперативної бригади, а згодом - у четвертій бригаді оперативного призначення швидкого реагування. У 2019 році повернувся до цивільного життя й працював трактористом-машиністом.