Деталі
Він робив домашнє червоне вино – як у кожному дворі в Бессарабії, проте обсяги були значними. Андрій заклав 10 га виноградників та переробляв до п'яти тонн ягід на рік. Несподівано дідусь зібрав родину за вечерею, поклав ключі, сказав: "Займайтеся виноробством самі", і поїхав геть.
Володимир далі робив "домашнє вино", запозичував місцеві рецепти, піклувався про дідусин виноградник. Згодом зрозумів, що вино може бути іншим.
Контекст
Він зізнається: любив вино, але не мав жодного уявлення про галузь, навіть не знав, що виноград буває столовий і технічний. Проте взявся за нову справу і через кілька тижнів до збору врожаю конспектував настанови технолога на місцевому виноробному підприємстві. Так почався другий етап в історії проєкту.
Що далі
Скоро в родинному колі відзначатимуть іншу подію – завершення сезону переробки винограду.
Після завершення Другої світової війни радянська влада вирішила створити на півдні Одещини військовий полігон. Під нього відвели 23 тис. га землі. За словами Володимира Паларієва, родове село його сім'ї Фрумушика-Нова та ще чотири великі села буквально зрівняли із землею: між танками натягнули троси й знесли всі будівлі.
