"Я – той самий щур, що драпанув з корабля". Історія втечі від війни

Сьогодні, 05:30◉ 02 хвРедакція «ЩО СТАЛОСЯ»

За даними Центру економічної стратегії, станом на початок 2026-го року за кордоном перебувало 5,6 мільйона українських біженців від війни. Більшість із них знайшла притулок в Європі, лише приблизно 5% – в США.

"Я – той самий щур, що драпанув з корабля". Історія втечі від війни

Для когось із них легальна можливість розпочати життя за кордоном з чистого аркуша була давньою мрією, хтось цього ніколи не прагнув, але ніхто з них не хотів залишати Україну саме за таких обставин – через війну.

Багатьом із них доводиться жити за кордоном з відчуттям, що ти чужинець і для тих, хто залишився під обстрілами в Україні, і для тих, хто в твоїй новій країні не розуміє, як це бути під обстрілами. Ти кіт Шредінґера, який живе між двома світами – водночас тут, там і ніде.

"Поїхати туди, звідки не повертаються навіть у мирний час. Вижити, вистояти і… вирватися", – починає вона свою розповідь про чотири роки біженства.

Я читаю в соцмережах хроніки Каті Ножевнікової з "Корпорації монстрів". Там би я була при ділі, падала і вмирала щовечора, спала і жила в одному одязі, жерла що доведеться і відчувала повноту життя. А так я смикаю ногами, біжу уві сні в протилежні боки водночас – від війни і додому, а прокинувшись, купую гортензію на балкон.

Деталі

Мамо, дивись, келихи – як у нас вдома!

Контекст

Цей текст – особиста історія втечі від війни її авторки, яка повернулася до України після чотирьох років у США. Але в різних формах і з різною інтенсивністю щось схоже відчуває багато хто з тих мільйонів українців, яких після 24-го лютого 2022-го розкидало по світу.

Той самий щур, що драпанув з корабля. Їхала і ридала, що кинула Одесу, що була сильною і спокійною, як арматура, на початку і повністю роз'їхалася на 44-й день війни. Після розтерзаних дітей у Бучі я не могла дивитися на своїх.