Варто детальніше розібратися, що стоїть за цією угодою і які вона може мати наслідки.
Асистент програми Ініціатива з управління економічним державою, Геоекономічний центр Atlantic council.
Матеріал написано у співавторстві з директором із питань економічного прогнозування та аналізу Центру геоекономіки Atlantic Council Чарльзом Лічфілдом.
Росія для Дональда Трампа завжди посідала особливе місце. З усіма іншими країнами — від партнерів до супротивників — він звик вести переговори з позиції сили, запроваджуючи чи погрожуючи запровадити штрафні мита або застосовуючи інші економічні важелі. Трамп і сьогодні переконаний, що такий підхід посилює переговорні позиції США.
Однак у випадку з Москвою американський президент послідовно виступає проти економічного тиску й навіть просуває стимули, що не узгоджуються з законодавством і ставлять компанії перед складним вибором щодо дотримання санкційного режиму.
І хоча він доручив Управлінню з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) видати дозвіл на операції з російським дизельним паливом, заявивши, що не «хоче через дурість зробити щось таке, що відштовхне Росію від мирних переговорів», — для першої партії палива, відправленої з Росії до США в четвер, досі не знайшлося ані покупця, ані навіть порту призначення, готового її прийняти.