Пам'яті капітана поліції Сергія Мовчуна

21.10.2026, 09:00◉ 02 min readEditorial team “SHCHO STALOSIA”

Був справедливою, принциповою та надійною людиною, на нього завжди можна було покластися — Укрінформ.

English translation is temporarily unavailable. The Ukrainian original is shown.

Сергій Мовчун одним із перших добровільно долучився до стрілецького батальйону поліції. У рідному селі його й досі згадують як чуйного, впевненого та готового прийти на допомогу односельчанина.

Так про нього говорять і побратими: «Світла людина, справжній товариш. Навіть коли води залишалося лише кілька ковтків, ми ділили її порівну», – розповідає боєць стрілецького батальйону на псевдо Череп.

13 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку Сергій Мовчун загинув унаслідок удару ворожого дрона. З того моменту 41-річного поліцейського вважали безвісти зниклим, адже через постійні обстріли тіло не вдавалося евакуювати з передової. Лише з третьої спроби, коли погіршилася погода й активність ворожих дронів знизилася, побратимам вдалося евакуювати тіло воїна.

Details

10 вересня 2025 року Сергія Мовчуна поховали на кладовищі села Неньковичі. У нього залишилися дружина, троє дітей та мама.

Указом Президента України капітан поліції Сергій Мовчун удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Також посмертно його нагородили відзнакою «За оборону України».

Context

Сергій народився 26 вересня 1983 року в селі Неньковичі Зарічненської громади на Рівненщині. Батьки з дитинства привчали його бути чесним та поважати людей. Чоловік присвятив життя службі в органах Національної поліції України, яку розпочав після строкової служби в ЗСУ у 2008 році.

З майбутньою дружиною Оксаною Сергій був знайомий із дитинства – вони виросли в одному селі, проте стосунки почалися після його повернення з армії. На весіллі брата Оксана першою запросила Сергія на танець, а через три тижні він зробив їй пропозицію. Деякий час подружня пара жила та працювала в Києві, але згодом повернулася на Рівненщину, тут виховували трьох дітей.

What's next

12 серпня Сергій надіслав родині своє фото, хоча робив це нечасто, бо не любив фотографуватися, поговорив з дружиною телефоном. На її запитання чи тихо у них, Сергій відповів: «Тут ніколи не буває тихо». Наступного ранку, як завжди о 6:50, надіслав коханій смайлик.